20 років Незалежності України пролетіли, немов один день.

За цей час ми багато чого встигли досягти: пройти шлях від розпаду Радянського Союзу до майже розваленої України на Схід і Захід, від червоних до помаранчевих і біло-блакитних прапорів нашої суверенної держави разом із загальноприйнятим жовто-блакитним суцвіттям свободи.

За цей період ми навчилися розправлятися не лише з опальними журналістами, але і з харизматичними особами політичного олімпу України, закріплюючи сфери впливу і підпорядкувавши собі громадську думку. До того ж, поміняти тричі національну валюту і закріпити гривню.

За 20 років влада встигла загнати людей до довічної боргової ями, вириту для народу руками МВФ. Падаючи в неї, кожен відчуває на собі непосильну ношу дев'яти нулів кредитного ярма як дев'яти кругів пекла. Між тим, економіка пройшла "тернистий" шлях від дрібного ринкового рекету до колекторних контор і промислового рейдерства, відібравши при цьому у держави 98% власності.

Але, окрім темних сторін, Незалежність має ще і сірі відтінки. Одними з них є покалічена Конституція і знівечена пенсійна реформа, зґвалтована грошима судова система і медицина. До цього переліку можна додати і нову історію України. Її пишуть і шматують неакредитовані пластичні хірурги від влади.

Звичайно, не може "не радувати" і телебачення. Десятки однотипних шоу-програм, злизаних із заокеанських двійників, і ціла плеяда сентиментальних серіалів, написаних "розлученою домогосподаркою" продовжують задурманювати розум українців, відволікаючи їх від реального життя.

Білу смугу історії Незалежності майже не видно на тлі темних і сірих тонів, хоча тонка закономірність має тут місце. У нас що не Президент - Леонід або Віктор, що не нардеп - магнат або олігарх. На тлі цього олімпійські досягнення і футбольні перемоги просто меркнуть і губляться в "різноколорi" суверенної України, також як загубилися вісім мільйонів гривень - сума вартості підготовки до святкового параду до дня Незалежності.

Звичайно, можна було багато що написати із спогадів, але навіщо? Кожен бачить незалежність у своєму світлі і сприймає її по-різному...

Сергій Світличний,
спеціально для сайту «Українська платформа»