1 квітня учасники театральної студії "Забава" в рамках акції "Інвалід – дитині" відвідали Обласний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів. Ці відвідини були досить символічними, адже студія заснована в рамках відділення соціально-побутової адаптації інвалідів з розумовою відсталістю "Спільнота". Сумська «Українська платформа» теж взяла участь у заході, бо вже неодноразово опікувалася дітьми з різних організацій: захисту сліпих, спілки німих та глухих.

Вистава "Горе-туристи", що її представили до уваги маленьких глядачів, мала не тільки розважальний, а і виховний характер. Адже розповідає про правила відпочинку на природі та закликає бережно ставитися до навколишнього середовища.

Більшість з акторів теж проходили реабілітацію у Центрі, тож грали у виставі з великим натхненням і з радістю дарували нинішнім відвідувачам свою творчість.

«Виступ театру став прикладом для малечі не опускати руки і зрозуміти, що стан здоров’я, який вони мають, не є перешкодою для активного життя, - наголосила організаторка заходу Лідія Сухоставець, дитина якої навчається в цьому Центрі. - Коли з перших днів життя тобі пропонують здати дитину під державну опіку, ти починаєш усвідомлювати, що таке життя-боротьба... На вулиці, у громадському транспорті ти постійно зустрічаєшся з увагою людей. Добре, якщо це співчуття чи розуміння, але найчастіше ти стикаєшся із зневажливим, відразливим поглядом. Коли хочеш віддати дитину в звичайний навчальний заклад, то, навіть долаючи опір адміністрації, стикаєшся з опором батьків, які не хочуть, щоб їхні здорові діти знаходилися в одному класі з дитиною-інвалідом. Відтак, разом з нами наші діти пізнають, що таке бути вигнанцем у суспільстві...»

За офіційними даними, в Україні таких майже 290 тисяч (інвалідність з них мають 80 тисяч). Щодо державного забезпечення, то їх відносять до тієї категорії, що й психічно хворих. На жаль, про існування 1-1,5% таких хворих ми згадуємо тоді, коли безпосередньо стикаємося з ними в житті, або раз на рік - 10 жовтня — у Всесвітній день охорони психічного здоров'я. А щодо поширення олігофренії (розумової відсталості), то в Україні складається така картина: приблизно 1% від усього населення, у той час як в інших країнах він сягає 2,5 — 3%.

Але в кожному разі — це живий біль, причому подвійний, адже, як правило, коли в сім'ї народжується дитина-інвалід, батьки (чоловіки) сім'ю покидають. А матері живуть під Дамокловим мечем: що буде з дитиною, коли їх не стане, як їхня дитина зможе себе забезпечити? Розумово відсталим дітям теж потрібна освіта. Хай примітивна — прибирати, розносити пошту тощо, але їх потрібно цього навчити.

Ми не помічаємо це мабуть тому, що не хочемо помічати. А разом з тим, розвиваємо невимовно болючу рану в маленьких серцях, які мають право на повноцінне щасливе життя. Не будьмо байдужими!