Із несправедливою владою, беззаконням, яке спостерігається на всіх її щаблях, можна боротися всіляко. Хтось бореться на мітингах, хтось намагається довести справедливість у просякнутих корупцією судах, а Микола Бондарчук, художник з міста Дубно, що на Рівненщині, бореться своєю творчістю.

Цей митець із тих майстрів, про яких кажуть – «в його руках дерево промовляє». У приватній колекції майстра понад двісті оригінальних робіт, серед яких переважає скульптура. А у скульптурі пріоритет має жанр політичної та соціальної сатири. Ось скарбничка МММ у вигляді дулі, у подібному образі – монументальний пам’ятник ощадному банку СРСР. Ось хатка, в якій оселився бюрократ, попільничка у формі широкої долоні даішника, скарбнички у формі вказівного перста та погризеного паразитарними кланами яблука. Найбільш промовистою у цьому напрямку є скульптура "Семеро з ложкою", де у черзі до величезної «державної ложки» стоять дуже знайомі нам, українцям, типажі. У сатиричній скульптурі під назвою "Наклепник" маленький чоловічок, стоячи на хисткій табуретці, прибиває цвяхом до стіни свій велетенський (майже у власний зріст) язик.

В образі "обіцяйленка" - такий звичний нам передвиборчий типаж кандидата від влади. Художникові так вдалося влучити в ціль, що один чиновник, упізнавши у скульптурі самого себе, не на жарт образився на митця. Хоча художник запевняє, що ні з кого конкретного образи не змальовує. Він бере їх з життя. Після того, як художника обрали депутатом Дубенської районної ради, він на кожному засіданні черпає багатющий «матеріал» для своєї творчості.

Є у Миколи Бондарчука і скульптури достатньо серйозні, у яких постає і героїчна історія, і народна мудрість та філософія, і навіть геральдичні символи України. Серед його виробів можна побачити і кобзаря, й козака Нечая в останньому пориві боротьби, проект герба України, герб древнього міста Дубно. Є й українські міфологічні персонажі – симпатичні Домовик, Відьма, Русалка.

Життєва філософія Миколи Бондарчука переплітається з його творчістю і разом вони творять портрет цілісної колоритної особистості самого майстра.
- Я ніколи не погоджуся з тими, хто вважає, що назва нашого краю Волинь походить від слова "воли". Віл – то робоча худоба, яка може символізувати хіба що рабську працю. На мою думку, Волинь походить від слова "воля", – твердить Микола Бондарчук, показуючи відвідувачам виставки скульптуру "Волинь" у формі чарівної дівчини з крилами…

Микола Бондарчук – за освітою учитель початкових класів та образотворчого мистецтва, але добре знає історію і народну культуру, захоплюється історичною, філософською та психологічною літературою. Митець-філософ усе життя розмірковує про витоки та причини зародження багатьох негативних рис, які проявляються в людській природі, психології та поведінці, а виливаються у корупцію всенародного і міжнародного масштабів, у міжнаціональні війни й геноциди… Ці міркування вилилися в ґрунтовну науково-популярну книгу під назвою «Начизм».

«Начизм» – умовна назва суспільної хвороби, що походить від слова «начальник», «начальствувати». Микола Бондарчук, описуючи типовий образ людини-начиста, вживає термін «нач». Цих типажів, таких поширених і відомих усім персонажів, котрих в житті зустрічаємо на кожному кроці, він і зобразив у своїй різьбі. А у книзі, опираючись на життєвий досвід та ряд джерел, доводить, що проблема, на жаль, стосується не лише нас, українців. “Начизмом” хворіють великі й малі народи. Найбільше ж ті, які довго жили в умовах посттоталітарних режимів. Начизм, виливаючись у кругову поруку й корупцію, найбільше процвітає там, де люди у своїх молодих державах не звикли керуватися буквою закону, а демократичні процеси лише зароджуються.

Причину усіх наших негараздів Микола Бондарчук бачить не у конкретних політичних силах з певною назвою, а у людях, що по своїй природі є начистами (начами) і понад усе люблять владу, матеріальні блага. Аби це все мати, вони маніпулюють своїми підлеглими і власним народом, плетуть безконечні інтриги, у заздрощах випромінюють злобу й ненависть до представників справжньої еліти – людей інтелігентних, талановитих, працьовитих і чесних. Автор дошукується причин таких доволі поширених негативних соціальних явищ, як заздрість, хабарництво, бюрократія, паразитизм у найвищих державних та міжнародних масштабах.

Панацея від цієї біди, яка в нашій країні зайшла вже аж надто далеко, єдина – розвиток громадянського суспільства і міцна законодавча влада.

                                                                                                                                                                   Людмила Марчук, Рівне